SOME PROCEDURAL ISSUES OF THEORY AND JUDICIAL PRACTICE IN CIVIL CASES ABOUT THE INVALIDITY OF A WILL
Iryna Horodetska, I.V. Heiets
Abstract
Open-access reader
Iryna Horodetska, I.V. Heiets
Abstract
Open-access reader
городецька і.а., д.ю.н., професор, професор кафедри політології, права та філософії Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя геєць і.В., к.ю.н., доцент кафедри політології, права та філософії Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя Стаття присвячена аналізу цивільного законодавства України та судової практики у справах про недійсність заповіту.Справи про недійсність заповіту традиційно є однією з найскладніших категорій цивільних справ.Незважаючи на традиційність, детальну доктринальну й нормативну розробку, інститути позовного провадження до теперішнього часу продовжують залишатися об'єктом пильної уваги представників науки, предметом безлічі дискусій.Багатовікова історія розвитку інституту заповіту теж не забезпечила досягнення такого рівня нормативної регламентації, який можна було б визнати позбавленим прогалин, колізій та інших недосконалостей.Визначено, що існують специфічні риси спорів про недійсність заповіту, а саме: суб'єктами спору є особи, що не були суб'єктами угоди; віддаленість у часі моменту вчинення заповіту й моменту його виконання або звернення в суд з вимогою про його недійсність; складність визначення останньої волі спадкодавця; складність визначення змісту заповіту; складність визначення осіб, участь яких у справі про недійсність заповіту є необхідною; необхідність урахування множинності допустимих форм заповіту; складність доказування.Наслідком збільшення кількості вчинених заповітів, безумовно, є зростання числа судових справ щодо їх недійсності.Водночас відсутня цілісна концепція, яка визначає процесуально-правову природу цивільних справ про недійсність заповіту.Основним висновком статті є те, що належне правове регулювання та ефективність судової практики можуть бути досягнуті за допомогою всебічного врахування законодавчими та судовими органами сутності й специфіки справ про недійсність заповіту як справ, що випливають із власне спадкових спорів.Удосконалення й одноманітність судової практики теж не можуть бути досягнуті без упровадження науково обґрунтованих критеріїв визначення процесуально-правових статусів учасників спадкових правовідносин у справах про недійсність заповіту.Необхідно подолати прогалини та колізії чинного законодавства з метою забезпечення найбільш ефективного розгляду й вирішення справ про недійсність заповіту за допомогою комплексного аналізу нормативних установлень, висновків юридичної доктрини та правозастосовної практики у сфері судочинства в цивільних справах про недійсність заповіту.
A significance statement is not available in the OpenAlex record.
A contribution statement is not available in the OpenAlex record.
Method details are not available in the OpenAlex metadata.
Findings are not separately available in the OpenAlex metadata.
Limitations are not available in the OpenAlex metadata.
Application details are not available in the OpenAlex metadata.
городецька і.а., д.ю.н., професор, професор кафедри політології, права та філософії Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя геєць і.В., к.ю.н., доцент кафедри політології, права та філософії Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя Стаття присвячена аналізу цивільного законодавства України та судової практики у справах про недійсність заповіту.Справи про недійсність заповіту традиційно є однією з найскладніших категорій цивільних справ.Незважаючи на традиційність, детальну доктринальну й нормативну розробку, інститути позовного провадження до теперішнього часу продовжують залишатися об'єктом пильної уваги представників науки, предметом безлічі дискусій.Багатовікова історія розвитку інституту заповіту теж не забезпечила досягнення такого рівня нормативної регламентації, який можна було б визнати позбавленим прогалин, колізій та інших недосконалостей.Визначено, що існують специфічні риси спорів про недійсність заповіту, а саме: суб'єктами спору є особи, що не були суб'єктами угоди; віддаленість у часі моменту вчинення заповіту й моменту його виконання або звернення в суд з вимогою про його недійсність; складність визначення останньої волі спадкодавця; складність визначення змісту заповіту; складність визначення осіб, участь яких у справі про недійсність заповіту є необхідною; необхідність урахування множинності допустимих форм заповіту; складність доказування.Наслідком збільшення кількості вчинених заповітів, безумовно, є зростання числа судових справ щодо їх недійсності.Водночас відсутня цілісна концепція, яка визначає процесуально-правову природу цивільних справ про недійсність заповіту.Основним висновком статті є те, що належне правове регулювання та ефективність судової практики можуть бути досягнуті за допомогою всебічного врахування законодавчими та судовими органами сутності й специфіки справ про недійсність заповіту як справ, що випливають із власне спадкових спорів.Удосконалення й одноманітність судової практики теж не можуть бути досягнуті без упровадження науково обґрунтованих критеріїв визначення процесуально-правових статусів учасників спадкових правовідносин у справах про недійсність заповіту.Необхідно подолати прогалини та колізії чинного законодавства з метою забезпечення найбільш ефективного розгляду й вирішення справ про недійсність заповіту за допомогою комплексного аналізу нормативних установлень, висновків юридичної доктрини та правозастосовної практики у сфері судочинства в цивільних справах про недійсність заповіту.
Key concepts: Civil procedure, Law, Political science, Procedural law