Diastolic dysfunction of the left ventricular in patients with acute myocardial infarction with ST segment elevation after primary coronary artery stenting in the hospital period

Мета роботи — встановити прогностичний вплив первинного коронарного стентування на клінічний перебіг та особливості ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (ІМелST) та діастолічною дисфункцією (ДД) у госпітальний період.Матеріали та методи. У дослідження було залучено 80 пацієнтів з ІМелST, яким було проведено первинне коронарне втручання (група І), та 20 пацієнтів з ІМелST без реваскуляризації міокарда (група ІІ). У період госпіталізації проаналізовано дані коронарографії, на 5-ту добу визначено рівень N-термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) і ехокардіографічні показники ДД. При виписці проводили велоергометрію для визначення функціонального класу стенокардії. Якість життя оцінювали за допомогою опитувальника SAQ (Seattle Angina Questionnaire).Результати. Середній рівень NT-proBNP у групі ІІ становив (782,3 ± 17,3) пг/мл, а у групі І — (300,5 ± 14,3) пг/мл (p < 0,001), що свідчить про менш виражені ранні процеси ремоделювання ЛШ у пацієнтів з ІМелST. ДД оцінювали за величиною співвідношення раннього та пізнього діастолічного наповнення: у групі І — 0,89 ± 0,06, що характерно для ДД з порушенням процесів релаксації ЛШ, у групі II — 1,17 ± 0,04, що характерно для рестриктивного типу. За SAQ, пацієнти групи І мали кращу якість життя і вищу толерантність до фізичного навантаження (I–II-й функціональний клас) порівняно з особами групи ІІ.Висновки. У пацієнтів з ІМелST після своєчасно проведеного первинного коронарного стентування статистично значущо нижчий рівень NT-proBNP, який є раннім маркером ремоделювання ЛШ, а ехокардіографічні показники ДД мають менш виражений патологічний характер, що пояснює підвищену толерантність до фізичного навантаження при виписці зі стаціонару і кращу якість життя пацієнтів.