ROSSI BRAIDOTTI’S “THE POSTHUMAN”: ANALYSIS OF THE THEORY OF CRITICAL POSTHUMANISM
Nadiya Hapon
Abstract
Open-access reader
Nadiya Hapon
Abstract
Open-access reader
У статті проаналізовані останні праці європейської філософині Розі Брайдотті "The posthuman" (2013) та "A Theoretical Framework for the Critical Posthumanities" (2019) та ін.Філософиня у своїх працях здійснює важливий мисленнєвий поворот до подолання репресуючого зіткнення дуальності природного та культурного, органічного та неорганічного, тіла й разуму, поглиблюючи критичний напрямок гуманістичної думки.Проаналізовано погляди Брайдотті стосовно труднощів подолання викликів сучасності.Окреслено її бачення наслідків антропоцену як багатошарової постлюдської скрути, яка вміщує екологічний, соціально-економічний, афективний і психічний виміри екології приналежності.Показано міркування дослідниці стосовно уникання класичного дуалізму та її прагнення інтеграції філософії з соціальною політикою, практиками науки й технологізації.Окреслено особливості підхіду Брайдотті до розуміння постгуманізму.Останній визначає певний стан постлюдського, що приходить вслід за постмодерним станом соціокультурної ситуації.Стан постлюдського окреслює когнітивні схеми стосовно людського в людині, соціально-політичного устрою, ставлення до глобального розвитку (людства, планети).З'ясовано, що у праці «Постлюдина» знана сучасна мислителька розкриває специфіку постгуманістичного руху, який витісняє традиційно інтерпретовану гуманістичну єдність суб'єкта.У статті заакцентовано на трьох специфічних модусах постлюдського становлення нової людської суб'єктивності: «становлення -тварина», «становлення -Земля», «становлення -техніка».Відхід від антропоцентризму призводить до перебудови ставлення людини до тварин, планети, техніки.Брайдотті оптимістично стверджує, що постлюдина допомагає зрозуміти нашу гнучку і багатоваріантну ідентичність.Занепокоєння дослідниці викликає деяке відставання філософії та соціальної теорії щодо рефлексії багатьох постлюдських трансформацій, які відбуваються у світі.Виникає необхідність гуманітарного осмислення станів нелюдського і післялюдського.Масові смерті людей, спричинені війною в Україні, з можливістю застосування ворогом українського національного суверенітету ядерної зброї, небезпека екологічних катастроф через ймовірність руйнування атомних електростанцій, численні експлозії (вибухи, пожежі, викиди небезпечних речовин в атмосферу), стан голоду та злиднів, інвалідизація тощо -характеризують «післялюдський» стан.Брайдоттівський наратив є вкрай важливим для розвитку гуманітарної думки, спонукає критично і творчо мислити про те, ким і чим люди насправді є, а також про становлення оновленої ідентичності.Ключові слова: людина,
A significance statement is not available in the OpenAlex record.
A contribution statement is not available in the OpenAlex record.
Method details are not available in the OpenAlex metadata.
Findings are not separately available in the OpenAlex metadata.
Limitations are not available in the OpenAlex metadata.
Application details are not available in the OpenAlex metadata.
У статті проаналізовані останні праці європейської філософині Розі Брайдотті "The posthuman" (2013) та "A Theoretical Framework for the Critical Posthumanities" (2019) та ін.Філософиня у своїх працях здійснює важливий мисленнєвий поворот до подолання репресуючого зіткнення дуальності природного та культурного, органічного та неорганічного, тіла й разуму, поглиблюючи критичний напрямок гуманістичної думки.Проаналізовано погляди Брайдотті стосовно труднощів подолання викликів сучасності.Окреслено її бачення наслідків антропоцену як багатошарової постлюдської скрути, яка вміщує екологічний, соціально-економічний, афективний і психічний виміри екології приналежності.Показано міркування дослідниці стосовно уникання класичного дуалізму та її прагнення інтеграції філософії з соціальною політикою, практиками науки й технологізації.Окреслено особливості підхіду Брайдотті до розуміння постгуманізму.Останній визначає певний стан постлюдського, що приходить вслід за постмодерним станом соціокультурної ситуації.Стан постлюдського окреслює когнітивні схеми стосовно людського в людині, соціально-політичного устрою, ставлення до глобального розвитку (людства, планети).З'ясовано, що у праці «Постлюдина» знана сучасна мислителька розкриває специфіку постгуманістичного руху, який витісняє традиційно інтерпретовану гуманістичну єдність суб'єкта.У статті заакцентовано на трьох специфічних модусах постлюдського становлення нової людської суб'єктивності: «становлення -тварина», «становлення -Земля», «становлення -техніка».Відхід від антропоцентризму призводить до перебудови ставлення людини до тварин, планети, техніки.Брайдотті оптимістично стверджує, що постлюдина допомагає зрозуміти нашу гнучку і багатоваріантну ідентичність.Занепокоєння дослідниці викликає деяке відставання філософії та соціальної теорії щодо рефлексії багатьох постлюдських трансформацій, які відбуваються у світі.Виникає необхідність гуманітарного осмислення станів нелюдського і післялюдського.Масові смерті людей, спричинені війною в Україні, з можливістю застосування ворогом українського національного суверенітету ядерної зброї, небезпека екологічних катастроф через ймовірність руйнування атомних електростанцій, численні експлозії (вибухи, пожежі, викиди небезпечних речовин в атмосферу), стан голоду та злиднів, інвалідизація тощо -характеризують «післялюдський» стан.Брайдоттівський наратив є вкрай важливим для розвитку гуманітарної думки, спонукає критично і творчо мислити про те, ким і чим люди насправді є, а також про становлення оновленої ідентичності.Ключові слова: людина,
Key concepts: Posthuman, Posthumanism, Sociology, Critical theory, Psychoanalysis, Art, Epistemology, Aesthetics