ІНКЛЮЗИВНА ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ДО ЗАСАД ТЕОРІЇ ТА ПОЛІТИКИ ФОРМУВАННЯ

Виявлено суперечливість підходів до формування основ і політики інклюзивної індустріалізації. Показано взаємообумовленість інклюзивного розвитку та індустріалізації, зокрема, через існування внутрішньо притаманної властивості індустріалізації бути інклюзивно спрямованою за дотримання умов, що створюють через інструменти структурної політики ефект «циркулярної кумулятивної причинності» її розгортання. Акцентовано на відсутність таких умов в Україні внаслідок неконгруентних дій держави в економіці. Вказано на суттєву обмеженість теорії про інклюзивні/екстрактивні інститути для проведення ефективної індустріалізації, пов’язану з наддовгим для останньої періодом становлення інклюзивних інститутів та їх неоліберальним змістом, апріорі непридатного для індустріалізації. З огляду на соціальний порядок обмеженого доступу в Україні, відзначено хибність існуючої політики прямолінійного запозичення інститутів з розвинутих країн, що призвела до посилення соціально-економічної нестабільності та поширення рентоорієнтованих організацій замість розвитку виробництва. Розглянуто індустріалізацію як процес структурних змін, що має відбуватися за комплементарного поєднання структурних і фундаментальних факторів розвитку. Крізь призму цих факторів розглянуто моделі й досвід індустріалізації та деіндустріалізації у світі. Показано, що вітчизняна передчасна деіндустріалізація зумовлена ігноруванням необхідності формування таких факторів у проведенні економічної політики, їх невиправданою підміною заходами з дерегуляції та лібералізації, акцентом на використання поточних конкурентних переваг – дешевої праці й природних ресурсів – замість розбудови перспективних, заснованих на технологіях та інноваціях. Критично висвітлено латентні «провали» науково-технологічного розвитку з позицій інклюзивної індустріалізації, зокрема, привернуто увагу до проблем поглиблення соціальної несправедливості й нерівності, унеможливлення самостійного формування слабкими країнами політики у своїх національних інтересах, недостатньої спрямованості бізнесу і держави на довгострокові стратегічні цілі розвитку, концентрації ринкової влади та зростаючого політичного впливу корпорацій. У підсумку зроблено ряд висновків щодо формування політики інклюзивної індустріалізації в Україні.