ОЦІНКА МІНІМАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ПІННОГО СКЛЕРОЗАНТУ ПРИ СКЛЕРТЕРАПІЇ ВАРИКОЗНО РОЗШИРЕНИХ ВЕН НИЖНІХ КІНЦІВОК

Хронічна венозна недостатність є широко розповсюдженою,глобальною проблемою і безперервно прогресує зі збільшенням віку. Актуальним єпитання лікування різних класів хронічної венозної недостатності. На сьогоднішнійдень із широким впровадженням апаратних методик та хімічних агентіврозпочалась ера мініінвазивних втручань, які конкурують з класичнимивенектоміями. Золотим стандартом лікування початкових проявів хронічноївенозної недостатності є склеротерапія. Вона використовувалася для лікуванняварикозного розширення вен з початку минулого сторіччя. У хімічній склеротерапіївикористовуються різні хімічні агенти, які, в першу чергу, сприяють пошкодженню,зневодненню і руйнуванню ендотеліальних клітин, що призводить до елімінації вени.Всі склерозанти представляють собою компроміс між ефективністю ітоксичністю. В науковому світі досі ведуться дискусії та недостатньо клінічнихданих стосовно оптимального вибору склерозанту та його концентрації. Метоюданого дослідження було вивчення патогістологічних змін стінки вени, які можутьбути викликані різною концентрацією пінних склерозантів, та дослідити основнінегативні побічні явища, які виникають у пацієнтів при лікуванні данимиконцентраціями склерозуючих речовин. В наше дослідження було включено 40хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні в період з грудня 2017 по травень2019 рр. з приводу варикозно розширених магістральних підшкірних вен в поєднанні зретикулярниим варикозом або телеангіектазіями(С2 – С4a клас варикозу за СЕАРкласифікацією), хворим планувалось виконання відкритої венектомії з наступноюповторною склеротерапією у віддаленому періоді. Пацієнтів було рандомізовано на3 основні групи по 10 осіб, яким вводили найбільш розповсюджені концентраціїполідоканолу: 0,5%, 1 % та 3%. Група порівняння склала 10 осіб з аналогічноюпатологією. Полідоканол вводили у пінній формі за добу до оперативного втручання– венектомії. В ході венектомії попередньо марковані сегменти вен обережновидалялись та відправлялись на патогістологічне дослідження. Загальну оцінкупроводили за системою, яка відображала ступінь пошкодження стінки вени вбалах. Через три тижні після венектомії усім пацієнтам виконували склеротерапіюдрібних притоків великої підшкірної вени, використовуючи склерозанти тої жеконцентрації, що до оперативного втручання. Двічі проводили клінічну оцінкупісляпроцедурних негативних явищ: на другий день та через місяць. Результатидослідження підтверджують, що найменші зміни в судинній стінці викликаютьсяпри використанні 0,5% пінного полідоканолу, а найбільш виражені та глибокі зміни -дією 3% пінного полідоканолу, що супроводжується більшою кількістю негативнихпобічних явищ у післяпроцедурному періоді. Найбільш оптимальною для склерозаціївен діаметром 5-7 мм є 1% концентрація. При застосуванні даної концентраціївиникає достатнє пошкодження вени для її подальшої облітерації, яке не супроводжується такою кількістю негативних проявів, як більш високаконцентрація. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними длялікарів – флебологів, які використовують склеротерапію для лікування початковихпрояві хронічної венозної недостатності.