Zen Buddhism and the Spiritual-Intellectual Potential of Japan (second half of the 19th – 20th cent.)
S. Kapranov
Abstract
S. Kapranov
Abstract
Статтю присвячено місцю дзен-буддизму в розвитку духовно-інтелектуального потенціалу Японії в період від Реставрації Мейдзі (1868) до кінця ХХ ст., для чого використано підхід С. Вовканича. Розглянуто дві головні школи дзен у Японії – Ріндзай та Сото, а також впливову на Заході синкретичну школу Самбо кьодан. У рамках кожної школи приділено увагу ролі видатних дзен-буддійських інтелектуалів, як-от Імакіта Косен, Сяку Соен, Судзукі Дайсецу (школа Ріндзай), Нісіарі Бокусан, Судзукі Сюнрю, Савакі Кодо, Десімару Тайсен (школа Сото) та ін. Виділено головні новації, що позитивно вплинули на інтелектуальний розвиток дзен-буддизму: створення модерних навчальних закладів (як-от університети Ханадзоно та Комадзава), рух дзен для мирян (кодзі дзен), вивчення майстрами дзен інших буддійських та небуддійських традицій, іноземних мов, західної філософії тощо, популяризація знань про дзен за межами Японії. Згадано про вплив дзен на становлення та розвиток нової японської філософії (Нісіда Кітаро, Нісітані Кейдзі) та літератури (Нацуме Сосекі, Кавабата Ясунарі та ін.). Особливу увагу приділено поширенню дзен на Заході, оскільки воно пов’язане з важливою інтелектуальною новацією – переосмисленням дзен як понад-конфесійної загальнолюдської універсалії. Чільна роль у філософській розробці цієї концепції належить видатному вченому і мислителю Судзукі Дайсецу. Це відкривало можливості вивчення психопрактик дзен для всіх охочих незалежно від віровизнання, а отже, створювало нові перспективи діалогу з християнством, що було реалізовано вже у співробітництві Судзукі з Томасом Мертоном, а згодом розвинуто школою Самбо кьодан і знайшло вияв у діяльності Гуґо Еномія-Лассаля та Кадовакі Какіці. Популярність дзен у всьому світі, у свою чергу, сприяла як підвищенню інтересу до японської культури загалом, так і просуванню на Заході інших її продуктів – від карате до аніме. У зв’язку з цим запропоновано підхід до дзен як до особливого інтелектуального продукту, за допомогою якого Японія зробила значний внесок у світову культуру ХХ ст.
OpenAlex reports 5 citations for this work. Citation counts describe recorded attention and do not establish research quality.
A contribution statement is not available in the OpenAlex record.
Method details are not available in the OpenAlex metadata.
Findings are not separately available in the OpenAlex metadata.
Limitations are not available in the OpenAlex metadata.
Application details are not available in the OpenAlex metadata.
Статтю присвячено місцю дзен-буддизму в розвитку духовно-інтелектуального потенціалу Японії в період від Реставрації Мейдзі (1868) до кінця ХХ ст., для чого використано підхід С. Вовканича. Розглянуто дві головні школи дзен у Японії – Ріндзай та Сото, а також впливову на Заході синкретичну школу Самбо кьодан. У рамках кожної школи приділено увагу ролі видатних дзен-буддійських інтелектуалів, як-от Імакіта Косен, Сяку Соен, Судзукі Дайсецу (школа Ріндзай), Нісіарі Бокусан, Судзукі Сюнрю, Савакі Кодо, Десімару Тайсен (школа Сото) та ін. Виділено головні новації, що позитивно вплинули на інтелектуальний розвиток дзен-буддизму: створення модерних навчальних закладів (як-от університети Ханадзоно та Комадзава), рух дзен для мирян (кодзі дзен), вивчення майстрами дзен інших буддійських та небуддійських традицій, іноземних мов, західної філософії тощо, популяризація знань про дзен за межами Японії. Згадано про вплив дзен на становлення та розвиток нової японської філософії (Нісіда Кітаро, Нісітані Кейдзі) та літератури (Нацуме Сосекі, Кавабата Ясунарі та ін.). Особливу увагу приділено поширенню дзен на Заході, оскільки воно пов’язане з важливою інтелектуальною новацією – переосмисленням дзен як понад-конфесійної загальнолюдської універсалії. Чільна роль у філософській розробці цієї концепції належить видатному вченому і мислителю Судзукі Дайсецу. Це відкривало можливості вивчення психопрактик дзен для всіх охочих незалежно від віровизнання, а отже, створювало нові перспективи діалогу з християнством, що було реалізовано вже у співробітництві Судзукі з Томасом Мертоном, а згодом розвинуто школою Самбо кьодан і знайшло вияв у діяльності Гуґо Еномія-Лассаля та Кадовакі Какіці. Популярність дзен у всьому світі, у свою чергу, сприяла як підвищенню інтересу до японської культури загалом, так і просуванню на Заході інших її продуктів – від карате до аніме. У зв’язку з цим запропоновано підхід до дзен як до особливого інтелектуального продукту, за допомогою якого Японія зробила значний внесок у світову культуру ХХ ст.
Key concepts: Buddhism, Philosophy, Psychology, Religious studies, Theology