Yu.A. Borkhalenko, O. Zharinov, К.О. Міхалєв, O. Yepanchintseva, B.M. Todurov, B.M. Todurov
Abstract
Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія», № 2, 2018 Ю.А.Борхаленко та співавт.ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ УДК 616.127-005.4+616.132+616.132.2-089.168]-036.868Ю.А.Борхаленко 1, 2 , О.Й.Жарінов 1 , К.О.Міхалєв 3 , О.А.Єпанчінцева 1, 2 , Б.М.Тодуров 1, 2 1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, Київ 2 ДУ «Інститут серця МОЗ України», Київ 3 ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Київ Зміни якості життя та критерії ефективності аортокоронарного шунтування в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця і збереженою фракцією викиду лівого шлуночка Мета роботи -оцінити динаміку показників якості життя (ЯЖ) та визначити об'єктивні критерії ефективності операції аортокоронарного шунтування (АКШ) у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) і збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ЛШ) при спостереженні протягом 1 року.Матеріали і методи.В одноцентровому проспективному дослідженні проаналізували дані, отримані при клініко-інструментальному і лабораторному обстеженні 71 пацієнта зі стабільною ІХС і збереженою систолічною функцією ЛШ (фракція викиду ЛШ ≥ 45 %), послідовно відібраних для ізольованого АКШ.Також проаналізували толерантність до фізичного навантаження, визначену за допомогою тесту із 6-хвилинною ходьбою, допплерехокардіографічні показники діастолічної функції серця та рівні мозкового натрійуретичного пептиду.Оцінку ЯЖ проводили за допомогою опитувальників MLHFQ, SAQ та SF-36 через 6 і 12 місяців після АКШ.Результати.У перші 6 місяців після АКШ спостерігали значуще покращення показників ЯЖ за всіма шкалами.При подальшому спостереженні (у період із 6 до 12 місяців) зберігалося поліпшення ЯЖ лише за опитувальником MLHFQ (р = 0,034) та окремими підшкалами опитувальника SF-36.Вказані зміни насамперед визначалися покращенням функціонального класу стенокардії в більшості обстежених (р < 0,001).Важливу роль також могла відігравати корекція діастолічної дисфункції міокарда і серцевої недостатності, що відображалося значущим зниженням вмісту мозкового натрійуретичного пептиду з 115,4 (квартилі 62,0-150,6) до 52,4 (20,4-95,9) пг/мл (р < 0,001), збільшенням дистанції 6-хвилинної ходьби з 260 (195-300) до 550 (415-600) м (р < 0,001), а також покращенням окремих допплерехокардіографічних показників діастолічної функції серця на етапі спостереження 6 місяців.Висновки.Найбільш відчутне поліпшення ЯЖ пацієнтів зі стабільною ІХС і збереженою фракцією викиду ЛШ спостерігалося протягом перших 6 місяців після операції АКШ і поєднувалося з усуненням або зменшенням ангінозного синдрому в більшості пацієнтів, у яких здійснено реваскуляризацію.Сприятливі зміни допплерехокардіографічних показників діастолічної функції ЛШ, збільшення дистанції 6-хвилинної ходьби та зниження рівня мозкового натрійуретичного пептиду можуть бути чутливими об'єктивними критеріями ефективності хірургічної реваскуляризації міокарда при тривалому спостереженні.Ключові слова: стабільна ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, збережена фракція викиду, аортокоронарне шунтування, якість життя.Посилання: Борхаленко Ю.А., Жарінов О.Й., Міхалєв К.О., Єпанчінцева О.А., Тодуров Б.М.Зміни якості життя та критерії ефективності аортокоронарного шунтування в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця і збереженою фракцією викиду лівого шлуночка // Кардіохірургія та інтервенційна